Добросовісність набувача є результатом судового розгляду, а не умовою доступу до нього

КЦС ВС зазначив, що обов’язок внесення вартості земельної ділянки на депозит суду напряму пов’язаний із правовим статусом відповідача як добросовісного набувача. Водночас добросовісність або недобросовісність набуття не є презюмованим фактом і не може встановлюватися формально чи наперед. Це питання підлягає з’ясуванню виключно за результатами повного та всебічного дослідження доказів у межах розгляду справи по суті.

Окрема увага звертається на те, що залишення позову без розгляду на стадії підготовчого провадження з мотивів невнесення коштів на депозит є неправомірним у тих випадках, коли позовні вимоги обґрунтовуються саме недобросовісністю набувача земельної ділянки. До моменту ухвалення рішення суд не має правових підстав покладати на позивача процесуальні обов’язки, які залежать від оцінки доказів та встановлення юридично значущих обставин.

Ця позиція Верховного Суду суттєво знижує ризики формального блокування розгляду справ про витребування земель державної та комунальної власності та посилює процесуальні гарантії доступу до правосуддя. Водночас для відповідачів вона означає, що посилання на необхідність депозиту не може бути інструментом уникнення розгляду спору по суті.

Таким чином, Верховний Суд послідовно відмежував процесуальні передумови розгляду справи від результатів її вирішення. Питання добросовісності набувача — це предмет судової оцінки, а не формальна умова для відкриття чи припинення провадження. Для практики земельних спорів ця позиція є орієнтиром, який мінімізує можливість зловживання та забезпечує баланс інтересів сторін.

SENSUM Law Firm послідовно відстежує ключові рішення Верховного Суду та аналізує їх значення для практики застосування земельного і аграрного законодавства, забезпечуючи клієнтам професійний супровід і захист прав з урахуванням актуальних правових підходів.