До вашої уваги — нова аналітична стаття для «Юридичної Газети», яку підготували у співавторстві керуючий партнер SENSUM Law Firm Дмитро Навроцький та адвокат Олексій Каплунов.
Спадкоємець, який не проживав постійно зі спадкодавцем, зобов’язаний подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини протягом шести місяців (частина перша статті 1269, частина перша статті 1270 Цивільного кодексу України). Здавалося б, обчислення цього строку не повинно викликати труднощів. Проте на практиці саме «один день» нерідко стає вирішальним: пропуск строку тягне за собою втрату права на спадкування та необхідність звертатися до суду за визначенням додаткового строку (частина третя статті 1272 ЦК України), що далеко не завжди успішно.
Корінь проблеми — у видимій суперечності між нормами. Частина перша статті 1270 ЦК України встановлює, що строк «починається з часу відкриття спадщини», а частина друга статті 1220 ЦК України визначає часом відкриття спадщини день смерті особи. Виникає питання: чи включається сам день смерті до шестимісячного строку, чи відлік починається з наступного дня? Від відповіді прямо залежить, яка саме календарна дата є останнім днем для звернення до нотаріуса.
Нормативне обґрунтування
Для правильного обчислення строку слід застосовувати у системному зв’язку такі норми ЦК України:
Частина друга статті 1220 ЦК України визначає, що часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).
Відповідно до частини першої статті 1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Стаття 253 ЦК України встановлює, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов’язано його початок.
Згідно із частинами третьою, четвертою, п’ятою статті 254 ЦК України, строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку. Строк, що визначений у півмісяця, дорівнює п’ятнадцяти дням. Якщо закінчення строку, визначеного місяцем, припадає на такий місяць, у якому немає відповідного числа, строк спливає в останній день цього місяця. Строк, що визначений тижнями, спливає у відповідний день останнього тижня строку. Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
Що говорить судова практика?
Позиція Верховного Суду: відлік — з наступного дня після смерті
Концептуальну відповідь Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду надав у постанові від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19 (провадження № 61-7013св20).
У цій справі мати спадкоємиці померла 27 жовтня 2018 року; заяву про прийняття спадщини було подано 02 травня 2019 року. Суди першої та апеляційної інстанцій, розцінивши статтю 1270 ЦК України як спеціальну норму щодо статті 253 ЦК України, обчислили строк від дня смерті (з 27 жовтня 2018 року) і дійшли висновку, що він сплив 27 квітня 2019 року, а отже пропущений.
Верховний Суд із таким підходом не погодився та сформулював позицію, яка згодом стала сталою: «…початок перебіг строку для прийняття спадщини починається з наступного дня після відповідної календарної дати, тобто строк для прийняття спадщини має обчислюватись з наступного дня після дня смерті особи або оголошення її померлою».
Суд наголосив, що положення статті 253 ЦК України мають загальний характер і поширюються на обчислення будь-яких строків. Наявність в окремих нормах ЦК формулювань «від дня» чи «з часу» (а не «з наступного дня») – це лише прийом законодавчої техніки, застосований із міркувань економії нормативного матеріалу, який не змінює загального правила статті 253 ЦК України. День, у якому стався момент початку перебігу строку (день смерті), при обчисленні не враховується. Такий підхід узгоджується із засадами справедливості, добросовісності та розумності (пункт 6 статті 3 ЦК України).
Відповідно, у наведеній справі шестимісячний строк розпочався 28 жовтня 2018 року і спливав 28 квітня 2019 року. Оскільки 28 квітня (неділя, Великдень), 29 та 30 квітня і 01 травня були неробочими, останнім днем строку за правилом частини п’ятої статті 254 ЦК України став перший робочий день – 02 травня 2019 року. Тому спадкоємиця строк не пропустила, а дії нотаріальної контори щодо відмови у заведенні спадкової справи визнані неправомірними.
Сталість практики:
Викладений підхід послідовно застосовується Верховним Судом. Його відтворено, зокрема, у постанові від 22 березня 2023 року у справі № 554/356/21 (провадження № 61-5463св22), а також у постанові від 28 червня 2023 року у справі № 632/1693/21 (провадження № 61-3816св23).
Остання справа показова практичним ефектом: апеляційний суд визначив спадкоємиці додатковий строк, виходячи з того, що вона пропустила строк «на 1 день». Верховний Суд встановив, що при правильному обчисленні (перебіг – з наступного дня після смерті) строк закінчувався саме у день звернення, тобто пропуску взагалі не було. Відтак потреби у додатковому строку не існувало, а постанову апеляційного суду скасовано.
Цю ж позицію підтверджено й у постанові від 25 липня 2024 року у справі № 748/2841/23 (провадження № 61-5203св24): спадщина відкрилася 16 вересня 2022 року, перебіг строку розпочався 17 вересня 2022 року, а останнім днем строку визначено 17 березня 2023 року. Суд додатково послався на засаду розумності приватного права (постанова Об’єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц; постанова Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20).
Алгоритм визначення останнього дня строку
На підставі наведеної практики обчислення останнього дня шестимісячного строку зводиться до чотирьох послідовних кроків:
- Визначити день відкриття спадщини – день смерті спадкодавця (частина друга статті 1220 ЦК України).
- Початком перебігу строку вважати наступний день після дня смерті (стаття 253 ЦК України); сам день смерті не враховується.
- Відлічити шість місяців: строк спливає у відповідне число останнього (шостого) місяця (частина третя статті 254 ЦК України); якщо у цьому місяці немає відповідного числа (наприклад, відлік від 31-го або від 29 лютого) – строк спливає в останній день такого місяця (частина четверта статті 254 ЦК України).
- Якщо отриманий останній день припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (частина п’ята статті 254 ЦК України).
Приклад. Смерть настала 27 жовтня. Перебіг строку — з 28 жовтня. Відповідне число шостого місяця — 28 квітня. Якщо 28 квітня є неробочим — останнім днем буде найближчий робочий день.
Особливість періоду воєнного стану
Окремо слід ураховувати тимчасове зупинення перебігу строку. Для спадщини, що відкрилася у відповідний період, пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану» (у редакції постанови КМУ від 24 червня 2022 року № 719) було встановлено, що перебіг строку для прийняття спадщини або відмови від її прийняття зупиняється на час дії воєнного стану, але не більше ніж на чотири місяці.
Однак згодом цей пункт виключено постановою КМУ від 09 травня 2023 року № 469. Тому для спадщин, відкритих у період чинності зазначеної норми, шестимісячний строк міг подовжуватися (до десяти місяців), що прямо впливає на визначення останнього дня та на оцінку легітимних очікувань спадкоємця (див. наведену справу № 748/2841/23).
Практичні висновки
- Шестимісячний строк для прийняття спадщини обчислюється не від дня смерті, а з наступного дня (стаття 253 ЦК України), і спливає у відповідне число шостого місяця (стаття 254 ЦК України). «Спеціальність» статті 1270 ЦК України не виключає застосування загальних правил обчислення строків.
- Якщо останній день — неробочий, він переноситься на перший робочий день; це правило є універсальним і застосовується й у спадкових відносинах.
- Не варто «спалювати» останній день строку: похибка в один день на користь спадкоємця, яку дає правильне обчислення, не повинна перетворюватися на ризик. Заяву доцільно подавати завчасно, у разі потреби — поштою.
- У разі пропуску строку додатковий строк надається судом лише за наявності поважних причин — об’єктивних, непереборних, істотних труднощів, що існували протягом усього строку або його істотної частини. Юридична необізнаність, похилий вік чи незнання про склад спадщини поважними причинами, як правило, не визнаються.
SENSUM. All rights reserved.