У земельних правовідносинах досі виникають ситуації, коли власник має документ, що підтверджує право на земельну ділянку, однак у Державному реєстрі речових прав (ДРРП) відповідний запис відсутній.
На перший погляд, суперечності немає: документ є — право існує. Проте для сучасного цивільного обороту нерухомого майна цього недостатньо. Питання полягає не лише в наявності паперового документа, а й у тому, наскільки він та підтверджене ним право узгоджуються із сучасною системою державної реєстрації.
Сьогодні державна реєстрація — це не просто технічне внесення відомостей до електронної бази. Відповідно до Закону № 1952-IV, це офіційне визнання й підтвердження державою виникнення, переходу або припинення речових прав. Земельний кодекс України, своєю чергою, встановлює, що право власності на земельну ділянку виникає з моменту її державної реєстрації.
Водночас для раніше набутих прав законодавство передбачає перехідні положення. Тому відсутність запису в ДРРП сама по собі не означає, що власник втратив землю або що його право є недійсним.
Особливого значення це набуває, коли власник намагається розпорядитися такою землею: продати, подарувати, оформити спадщину, провести поділ чи об’єднання ділянки або вчинити іншу юридично значущу дію. Якщо інформація про право відсутня в ДРРП або не узгоджується з даними Державного земельного кадастру (ДЗК), це може ускладнити проведення реєстраційних дій і вимагати додаткового підтвердження прав.
Отже, оскільки державна реєстрація є офіційним підтвердженням відповідних речових прав, перед вчиненням будь-якого правочину варто перевірити не лише паперовий документ, а й усю сукупність відомостей: правовстановлюючі документи, дані ДЗК, наявність кадастрового номера, інформацію в ДРРП та їхню повну відповідність між собою.
Фахівці SENSUM Law Firm завжди готові надати професійний юридичний супровід у сфері земельного та майнового права, допомагаючи захистити права власників і користувачів земельних ділянок.
SENSUM. All rights reserved.