На перший погляд, ідеться про управлінське рішення в межах державної реорганізації. Однак у юридичному вимірі — це питання правової визначеності, стабільності аграрної політики та збереження інституційних гарантій.
Варто зазначити, що це не перша спроба ліквідації або об’єднання Мінагрополітики. Подібний експеримент уже відбувався у 2019 році, коли Міністерство аграрної політики та продовольства було об’єднане з Міністерством економічного розвитку і торгівлі, утворивши Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України.
Тоді, як і зараз, однією з головних ідей було підвищення ефективності управління та координації політик. Проте на практиці таке об’єднання тривало близько 1 року і 9 місяців та виявилося неефективним для аграрного сектору. У травні 2021 року Міністерство аграрної політики та продовольства було відновлено як окреме відомство.
Правові ризики, які існують зараз:
Ускладнення регуляторного діалогуСфера аграрної політики потребує системної правової експертизи, галузевого підходу, узгодженості між законодавством та підзаконними актами. Передача функцій до непрофільних органів може суттєво ускладнити розробку ефективної регуляторної політики у сфері земельних відносин, підтримки агровиробників, продовольчої безпеки.
Ослаблення представництва в міжнародних переговорахМінагрополітики є уповноваженим органом у питаннях адаптації аграрного законодавства до норм ЄС, а також у веденні діалогу з міжнародними донорами та інституціями. Втрата цього інституційного рівня послаблює позиції держави на переговорах і знижує ефективність залучення технічної та фінансової допомоги.
Сільське господарство — це складна система правовідносин, яка потребує спеціального регулятора, з фаховою командою, стабільною нормативною рамкою та прямим мандатом. Будь-які зміни інституційної архітектури без належного правового моделювання — це ризикова трансформація із непередбачуваними наслідками. Але ми віримо в найкраще, звичайно.
SENSUM. All rights reserved.