У судовій практиці щодо захисту прав держави на землі лісогосподарського призначення вже давно сформувався стабільний підхід: віндикація — це правильний і належний спосіб
Але нещодавно з’явилася спроба поставити це під сумнів. Прокуратура звернулась до Верховний Суд з ідеєю змінити спосіб захисту: замість віндикаційного позову — застосувати негаторний. Логіка зрозуміла — негаторний позов не обмежений строками позовної давності, отже, виглядав як зручніший інструмент.
ВС передав справу на розгляд Великої Палати. Очікування були, що практика може змінитися.
Але — не цього разу.
Велика Палата Верховного Суду не просто відмовилась змінювати підхід — вона підтвердила: для таких справ має застосовуватись виключно віндикаційний спосіб захисту.
Це рішення не просто ще один епізод. Це — важливий орієнтир для всієї судової та правозастосовної практики:
Немає способу “обійти” строки давності через негаторні вимоги;
Землі лісового фонду — під особливим захистом, і правила гри тут чіткі;
Прокуратурі й іншим позивачам доведеться працювати в межах чітко окресленої парадигми — без “творчих підходів”.
Дмитро Навроцький, керуючий партнер SENSUM Law Firm зазначив: «Ця справа — показова. Вона чітко розставляє крапки над “і” щодо способу захисту державної власності на землі лісогосподарського призначення. Попри спокусу застосовувати негаторні вимоги через відсутність строку позовної давності, Велика Палата повернула нас на чіткий юридичний шлях: віндикація. Це рішення — важливий сигнал для юристів, прокурорів і всіх, хто працює з такими справами».
Для практиків — це потужний прецедент. Справжній “must read” для тих, хто працює з державною землею.
SENSUM. All rights reserved.