Проблема спадкування права постійного користування на землю виникла ще у 2015 році, коли почалися з’являтися перші судові прецеденти щодо цього питання. На першому етапі вирішення вказаної категорії спорів судами було висловлено позицію про можливість успадкувати право постійного користування на землю у разі смерті особі, яка його отримала та створила фермерське господарство.
Згодом така позиція судів була змінена та визначено, що право постійного користування на землю не може бути успадковане та припиняється. Довгий час правові питання спадкування права постійного користування земельною ділянкою залишалися незмінними, разом з тим додатковим фактором активізації вказаного питання стала наявність варіативного «прецедентного тлумачення закону» Верховним Судом України, зокрема у справах: №6-3113цс15, №6-2329цс16, №399/374/16-ц, №552/3951/17 (щодо неможливості спадкування права постійного користування земельною ділянки) та Верховним Судом у справі №188/1124/15-ц (щодо спадкування права постійного користування земельною ділянки із використанням аналогії спадкування довічного успадкованого володіння) та у інших справах.
Виникнення вказаної проблеми пов’язується з тим, що у ЗК України у редакції 01.01.2002 року фізичні особи були виключені із переліку осіб, кодексом не передбачено припинення набутого права постійного користування. Так, пунктом 6 розділу Х ЗК України було встановлено, що громадяни, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 1 січня 2005 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них.
Однак, рішенням Конституційного Суду України від 22.09.2005 № 5-рп/2005 (у справі про постійне користування земельними ділянками) положення п. 6 розділу Х ЗК України були визнані неконституційними в частині зобов’язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою та втратили чинність.
Відтак, чинне законодавство не передбачає припинення права постійного користування земельними ділянками фізичних осіб в силу того, що фізичні особи не згадані законом серед суб’єктів права постійного користування та у зв’язку з не переоформленням відповідного права. Вказана позиція також була підтримана ВП ВС у Постанові від 16.10.2019 року у справі №663/1738/16-ц.
23.06.2020 року Великою Палатою Верховного Суду було прийнято Постанову у справі №922/989/19 (провадження №12-205сг19) https://reyestr.court.gov.ua, де Верховним Судом було проаналізовано вказану правову проблему з урахуванням положень спеціального закону про фермерське господарство.
У межах даної справи до суду звернулася юридична особа, яка просила суд скасувати Наказ ГУ Держгеокадастру про припинення права постійного користування, з посиланням на те, що смерть засновника юридичної особи, якому така земельна ділянка була передана у постійне користування, не перешкоджає подальшому її використанню безпосередньо фермерським господарством.
Суд прийшов до таких висновків: на сьогодні можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) такій фізичній особі земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства.
З викладеного вбачається, що підставою припинення права постійного користування земельною ділянкою, наданою громадянину для ведення фермерського господарства, є припинення діяльності такої юридичної особи як селянське (фермерське) господарство (фермерське господарство). У земельному законодавстві (як чинному на момент створення СФГ «Берізка», так і з 01 січня 2002 року й до сьогодні) така підстава припинення права постійного користування фермерським господарством земельною ділянкою свого засновника як смерть громадянина – засновника СФГ відсутня.
Адже правове становище СФГ як юридичної особи та суб`єкта господарювання, в тому числі його майнова основа, повинні залишатися стабільними незалежно від припинення участі в його діяльності засновника такого господарства як в силу об`єктивних причин (смерті, хвороби тощо), так і на підставі вільного волевиявлення при виході зі складу фермерського господарства.
Таким чином, одержання громадянином – засновником правовстановлюючого документа на право власності чи користування земельною ділянкою для ведення СФГ є необхідною передумовою державної реєстрації та набуття СФГ правосуб`єктності як юридичної особи. Підставою припинення права користування земельною ділянкою, яка була отримана громадянином для ведення СФГ і подальшої державної реєстрації СФГ як юридичної особи, виступає припинення діяльності відповідного фермерського господарства.
Звідси у разі смерті громадянина – засновника СФГ відповідні правомочності та юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки, яка була надана засновнику саме для ведення фермерського господарства, зберігаються за цією юридичною особою до часу припинення діяльності фермерського господарства у встановленому порядку”.
Враховуючи таку позицію ВП ВС можна зробити висновок про те, що право постійного користування на землю, яке було отримано фізичною особою після створення фермерського господарства, в силу положень спеціального закону про фермерське господарство переходить до такої юридичної особи та зберігаються за цією юридичною особою до часу припинення діяльності фермерського господарства у встановленому порядку.
Матеріал підготував Дмитро Навроцький, адвокат, член Комітету НААУ з аграрного та земельного права
Зателефонуйте нам СЬОГОДНІ
Sensum, бульв. Лесі Українки, 7-А, оф. 54
01133, м. Київ
SENSUM. All rights reserved.