Зміни у земельному законодавстві засвідчили, що однією з найважливіших проблем в агарній сфері, яка не врегульована законом, є питання права постійного користування земельною ділянкою. Це призводить до труднощів у тлумаченні норм права, варіативності правозастосування, сприяє безпідставному припиненню такого права, мінімізує гарантії правового захисту та є передумовою інших негативних явищ у правозастосуванні.
Судова практика в площині захисту прав юридичних осіб на право постійного користування землею останнім часом не була єдиною. Довгий період правові питання спадкування права постійного користування земельною ділянкою залишалися незмінними. Разом з тим, додатковим фактором активізації вказаного питання стала наявність варіативного «прецедентного тлумачення закону» Верховним Судом України та Верховним Судом.
Остаточна крапка у цьому питанні була поставлена у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 922/898/18 щодо можливості спадкування права постійного користування на землю після смерті голови ФГ.
Однак, це не єдина проблема, яка на сьогодні турбує більшість постійних користувачів земельних ділянок. Відсутність чіткого законодавчого регулювання та сталої судової практики призвели до прийняття рішень органами державної влади, зокрема Держгеокадастром, про припинення права постійного користування на землю юридичних осіб, які у свій час реорганізувалися із КСП та не здійснили перереєстрацію права на новостворену юридичну особу.
На превеликий жаль, органи державної влади, уповноважені на розпорядження земельними ділянками, вважають, що без такого переоформлення право втрачається автоматично, або ж реорганізація на їх точку зору прирівнюється до ліквідації та є підставою для припинення права постійного користування на землю. У багатьох випадках за такими діями слідує вже готовий «документ» про передання земельних ділянок по безоплатній приватизації, скажімо на 20 осіб по 2 га.
Судова практика у цьому питанні не була однозначною, а зі створенням нового Верховного Суду нові підходи до вирішення цієї проблеми не з’явилися.
Крім того, іноді почали з’являтися цікаві судові рішення, які привносили щось своє, однак не враховували вже існуючу практику з аналогічного питання. Так, у постанові Верховного Суду від 21.11.2019 у справі № 918/194/19 зроблено висновок, що правонаступництво можливе, якщо на момент реорганізації новоутворена юридична особа була суб’єктом права на володіння земельною ділянкою на праві постійного користування.
Таке рішення Верховного Суду було прийнято без урахування постанови місячної давності цієї ж Палати у справі № 924/1114/18, де зроблено категорично протилежний висновок та чітко описано ситуацію зі збереженням права постійного користування на землю у разі реорганізації юридичної особи.
Відтак, у разі, якщо юридична особа, яка мала право постійно користування на землю, була припинена шляхом реорганізації, то до новоутвореної юридичної особи (правонаступника) переходять усі права, у тому числі право постійного користування на землю.
Вчиняти будь-які додаткові дії не потрібно. Припинення такого права в силу ст. 141 Земельного кодексу України є протиправним. Такі ж висновки були зроблені в остаточному рішенні у справі № 918/194/19.
Резюме: у разі наявності права постійного користування на землю, яке було отримано згідно «старого» законодавства, необхідно після реорганізації та створення нової юридичної особи зареєструвати таке право у ДРРПНМ, щоб уникнути можливих ризиків втрати такого активу.
Зателефонуйте нам СЬОГОДНІ
Sensum, бульв. Лесі Українки, 7-А, оф. 54
01133, м. Київ
SENSUM. All rights reserved.